Work Text:
— I взагалі, я — Король Драконів, ти не можеш мною керувати, — складає руки на грудях Нацу, дивлячись на закипаючу навпроти дівчину (дівчину його мрії, якщо чесно)(його дівчину, направду).
Тія майже виє і стискає порваний жилет сильніше. Її гнів досягнув відмітки максимум і от-от мав знести русяву голову (хоча рожеву було б ефективніше)(але доводити щось Нацу — як горохом об стіну)
Точніше, вже.
— Бачиш це? — Тія повертається спиною до хлопця, перекидаючи волосся на перед (Нацу обожнює її волосся)(адже в ньому найбільше запаху). Перед очима присутніх постає величезне татуювання дракона на всю дівочу спину. Вогняного дракона, якщо бути точним, і більше за волосся Тії Драгніл обожнює цю його мітку на її тілі. Гажил відвертає голову, а Леві з Венді із захопленням дивляться на міцне драконяче тіло, яке наче сплетене з вогняних ниток.
Не те щоб вони раніше це бачили мітку, адже після її появи й перших днів шоку Тія полюбила одяг з відкритою спиною. Хоч волосся, що відросло, і приховувало більшість часу дракона на спині, але дракона поруч з дівчиною аж ніяк.
***
Спершу, після появи Ігніла (як йому здалося) на спині Тії Нацу злякався. Злякався її реакції, злякався того, що зіпсував її тіло, що зіпсував її життя. Злякався, що ця мітка стане огидним тавром. Дівчина його заспокоювала сумними прозорими очима зазираючи прямо у душу.
"Нацу, дракон гарний".
"Нацу, він неймовірний".
"Нацу, я вже люблю цю відмітку на своїй спині".
"Нацу, я люблю тебе".
Вона не звинувачує його. Не вважає огидною мітку. Його мітку, як виявилося пізніше (звісно, всі розуміли, що це мітка Нацу, бо чия ж ще вона може бути)(насправді, лише сам Драгніл не хотів це сприймати і очікував вироку від цілительки), після прийому у Полюшки і Макарова разом.
"Оце ти даєш, шкет", — сказав майстер.
"Це мітка обраниці дракона", — сказала Полюшка.
"Я люблю тебе", — сказала Тія.
"Вибач", — сказав Нацу
Життя продовжилося. Натягнуте, як струни на новій гітарі Гажила, яка поступається лише Леві та Лілі у його серці.
"Чому у Леві немає мітки? Вона ж також обраниця дракона, вони із Залізним разом ще довше, ніж ми з Тією".
"Якщо чесно, - почала лікарка, а у Нацу провина ще більше здавила груди після наступних її слів, ‐ такого взагалі не мало з вами статися. Така мутація притаманна була лише самим драконам, і аж ніяк не їх учням — людям. Але ти, Драгніл, — виняток з правил, як вже було не раз доведено. Можливо, вплинула ефірна сутність, можливо, твоє часткове перетворення на дракона. Але факт є факт — ти помітив Тію. Спеціально чи ні, я не знаю, а судячи з твого стану весь цей час, ти також не знаєш".
"Ти занадто сильно любиш цю дівчинку, тож, можливо, це і стало поштовхом для пробудження такої древньої магії", — розвів руками Дід на тисячне "як?" від Нацу.
"Наскільки ж сильно ти запав на неї, що аж відродив таку магію", — скрививши губи пробасив Редфокс. Спина Леві була чистою навіть після стількох років стосунків і життя душа у душу.
"Ця мітка — не прокляття, Нацу. Вона — дар. Раніше завдяки їй інші дракони розуміли, що самка зайнята і не наближалися до неї, - заспокоювала його Люсі, — це захист для Тії. Найсильніший з усіх наявних", — сказала Люсі, лагідно усміхаючись. Вони пробули разом три роки як пара, і здається цілу вічність як друзі. Хартфілія була його першим серйозним коханням, але її спина була і є чистою.
"Сонце, не переймайся, — тихо сказала Тія вночі. — я приймаю цей символ, хоча б тому, що він від тебе. Я прийму все, що пов'язане з тобою", — її рука (холодна як завжди)(хоча вона і лежить поруч з Нацу, буквально джерелом вогню, і під ковдрою) по-рідному торкається його щоки. Великим пальцем легенько пестить, поки вуста ніжно торкаються стиснутих чоловічих губ.
"Я життя за тебе готовий віддати", — думає Нацу, коли Тія вже засинає. Татуювання загоряється яскравим світлом у ту ж секунду. Дракон ніби оживає і проноситься всім тілом дівчини, кружляючи навколо її лівої ноги, яку вона поранила на нещодавньому завданні і затримуючись внизу живота, на місці, яке завжди пронизується гострим болем при місячних. Намальований дракон повертається на своє місце на спині, а Нацу піддається гострому бажанню і цілує сплячу жінку у чоло. Дракон затихає і застигає на лопатках Тії навічно, втрачаючи блиск. Вічна статуя охоронця, воїна і короля, який завжди позаду своєї королеви. Хлопець підіймає очі до дзеркала, що біля ліжка і накриває руку Тії, яка лежить на його щоці зі шрамом. Морду дракона на спині дівчини перетинає такий самий.
***
— Ну бачу, звісно! Як у дзеркало дивлюся, — знущається Нацу, чим ще більше вибішує свою дівчинку, - неймовірно гарна.
Мітка була дійсно чудова, наче цілком сплетена з рідкого розігрітого до максимуму золота, але наступні слова розбили цю мить милування на шматки.
— Вона значить, що я — твоя дружина! А значить королева, і ти маєш мене слухатися!! — все-таки гальма зриває через нахабне лице драконоборця, на якому ні краплі розкаяння, і Тія не контролює потік думок і слів, що вириваються з глибин її роздратування. — Тому йди і прибери нарешті ту жахливу купу сміття, яку ви називаєте одягом! Чесне слово, ну невже не видно, що воно все в дірках і подряпинах?! Я вже не говорю про кров, бруд! І навіть запитувати не буду, чия вона. Кров звісно, бо бруд зрозуміло, що із землі. Як ти взагалі примудрився так вимазатися, якщо ви з Гажилом того лоха за лічені хвилини поклали на лопатки? Напевно, знову після того зцепилися? Ну скільки можна, ну? Давно вже мали перебіситися і взагалі ми тільки на мить відволіклися з дівчатами, а ви ...
Емоції, що переповнювали красиву голову Тії вирвалися на світ гучним і довгим потоком слів. Швидких і нерозбірливих. Навіть вона сама не контролювала, що говорить, але настільки захопилася проживанням своїх емоції і невдоволенням від псування речей Драгнілом, що не помітила реакцію на її найперші слова у монолозі.
А точніше її відсутність.
"Я – твоя дружина!" — розгублене обличчя Нацу можна було змалювати просто добре приклавши його об мольберт Рідаса. Жаль, що його зараз немає тут: ні мольберта, ні Грея, щоб прикласти.
"А значить королева!" — очі драконів здавалося розширилися настільки, що закони анатомії варто було передивитися. Леві тихо пискнула і почервоніла, сховавшись за руку також шокованого Гажила. Настала тиша. Всі, окрім Тії, яка досі собі бубоніла під ніс, застигли.
Не те, щоб це була не правда. І не те, щоб це була нова інформація. Ні, навпаки, всі знали, що здолавши Акнологію Нацу формально отримав статус Короля Драконів, від того ж Акнології, щоб його. Хоча драконів вже і не існує, але все одно звучить впливово. Також всі знали, що Драгніл може частково перетворюватися на дракона. І, звісно, всі знали, що Тія має його мітку. Єдина з жінок вбивць драконів (бо очевидніше, ніж кохання Джувії до Грея виявилися лише почуття Нацу до Тії). Тому, ну, все було логічно і зрозуміло навіть Ельфману з Джетом і Дроєм. Пазл склався як так і треба, і всі просто жили з цією інформацією. Це так, але...
Але це, не значить, що її озвучували, бо до цього моменту ніхто не розвивав цей логічний ланцюжок вголос, тим самим не надаючи йому форми. Цей факт висів у повітрі важкою кулею, яка колись та мала луснути, через надмірну кількість всього в ній. Навіть між собою пара це не обговорювала. Вони просто зійшлися на прийнятті мітки і, що на ній зображений Нацу у вигляді дракона, а не Ігніл, як спочатку подумали обидва. На тому і вирішили, також мовчки, продовживши жити як жили, але з трішки більше роздувшимся его вогняного драконоборця. Аж тут раптова агресія і розкиданий зіпсований одяг надали форму тому факту, що давно був у головах всіх у Хвості феї і дружніх гільдій. Дуже різко і зненацька зірвалася куля, що висіла у всіх над головами.
Якщо Нацу — король, то логічно, що Тія — його королева. Своїми словами дівчина фактично дала згоду на це і підтвердила права Нацу на неї.
Хлопець скинув заціпеніння й усміхнувся.
— Добре, моя Королево, зараз я все приберу, — хлопець підвівся і підійшов до бушуючої дівчини, — не кричи, будь ласка, у Венді зараз серце зупиниться, якщо ти продовжиш говорити такі правильні речі.
— Що ти... — Тія дійсно замовкла, спантеличена новим неочікуваним звертанням. Нацу, користуючись ситуацією, цьомнув дівчину у червону щічку і знову перекинув її волосся на спину, закриваючи мітку. Все одно тепер всі точно знають, під чиїм крилом ця жінка.
Ще раз швиденько клюнувши Тію у тім'ячко, Нацу втік перебирати одяг. На губах залишився приємний аромат його королеви. Все ж таки він справді любить її запах, адже в більшості Тія пахне ним. Так само як і він весь пронизаний нею, бо символ дракона не діє тільки в один бік.