Work Text:
Для Чарлі світ став набором помилок. Кожен крок віддавав у голову металевим дзвоном, а зір постійно перемикався на інфрачервоний, перетворюючи кімнату на місиво з кольорових плям.
— Перестань чинити опір системі, Чарлі. Ти намагаєшся дихати, але твоїм легеням більше не потрібен кисень. Це просто фантомна звичка.
Голос Чейза звучав надто спокійно. Він стояв навпроти, ідеально нерухомий, як статуя. Чейз був ботом з першої секунди свого існування, і для нього цей світ цифр був єдиним рідним.
— Легко тобі казати, — прохрипів Чарлі, намагаючись сфокусувати лінзи на обличчі підлеглого. — Я відчуваю... все. Кожну порошинку в повітрі.
— Це тому, що твої сенсори викручені на максимум. Ти зараз як оголений нерв, — Чейз підійшов ближче. Його рухи були текучими, без жодного зайвого звуку. — Давай почнемо з бази. Спробуй обмежити спектр арома сприйняття. Ти ж відчуваєш цей солодкуватий запах?
Чарлі різко втягнув повітря, хоча це було лише імітацією.
— Так. Схоже на палену гуму і... мускус. Це нестерпно. Що це?
Чейз ледь помітно всміхнувся, і в його оптика блиснула синім вогником.
— Це я, Чарлі. Точніше, мій блок охолодження працює на підвищених обертах, бо я стою поруч. Те, що ти сприймаєш як «запах», — це мої феромонні емітери. Я налаштував їх так, щоб люди почувалися зі мною комфортно. Але для такого бота, як ти, вони звучать як крик.
Чейз простягнув руку і торкнувся зап'ястя Чарлі. Металевий контакт викликав спалах даних у системі Чарлі.
— Фокусуйся на моєму дотику. Заблокуй решту шумів. Знайди в налаштуваннях вкладку «Сенсорний пріоритет» і відсічи все, що не стосується моєї руки.
Чарлі заплющив оптику. Тепер, замість хаосу, він відчув лише тепловий слід пальців Чейза. Але разом із цим прийшло дещо інше. Крізь налаштування він «побачив», як часто та інтенсивно працює ядро Чейза.
— Ти вчиш мене... чи знущаєшся? — прошепотів Чарлі, відчуваючи, як запах збудження від Чейза стає ще густішим від такої близькості. — Чому твої показники зашкалюють, якщо ти просто «навчаєш» мене?
Чейз не прибрав руки.
— Це частина уроку, Чарлі. Ласкаво просимо в світ, де нічого неможливо приховати...
Чарлі спробував зробити крок вперед, але його правий сервопривід спрацював занадто різко. Металева ступня з гуркотом опустилася на підлогу, вибиваючи дрібні крихти з підлоги.
— Жахливо, — констатував Чейз, повільно обходячи Чарлі по колу. Його власні кроки були абсолютно німими, ніби він плив над поверхнею. — Ти рухаєшся як застарілий брухт... Та не слід занадто сильно покладаєшся на "силу" і зовсім не використовувати гіроскопи.
Чейз зупинився позаду, і Чарлі відчув, як по металевій спині пробігла електрична іскра датчики наближення волали про порушення дистанції.
— Стань рівно, — скомандував Чейз. — Я збираюсь підключитись до твого локального протоколу руху. Не блокуй мене.
Чарлі відчув, як у потиличній частині клацнув порт. Це було інтимніше за будь-який людський дотик. Чейз не просто торкався його — він проникав у саму структуру його буття. Раптом Чарлі відчув, як його власні кінцівки стали легшими. Чейз поклав руки йому на талію, коригуючи центр ваги.
— Відчуваєш? — шепіт Чейза пролунав прямо в аудіо-рецепторах Чарлі, оминаючи повітря. — Твій баланс зміщений вліво. Ти все ще підсвідомо бережеш старе поранення, якого у цьому тіла немає.
Чарлі важко "дихнув" (вентилятори на мить прискорилися). Від рук Чейза йшло тепло — не біологічне, а чисто енергійне. І цей запах... Тепер, у режимі навчання, Чарлі відчував його кожним міліметром своєї оболонки. Це був запах гарячого озону, іскристої напруги та чогось солодкого, що система розпізнавала як "Задоволення об'єкта Чейза".
— Ти занадто близько, — видавив Чарлі, намагаючись не зважати на те, як його власна система намагається синхронізувати серцебиття (ритм іскри) з ритмом Чейза.
— Я вчу тебе координації, Чарлі, — голос Чейза став низьким, вібруючим. — Якщо ти не навчишся контролювати амплітуду кроку, то рознесеш цей кабінет. А якщо не навчишся контролювати свої сенсори... ти видаси мені всі свої секрети.
Чейз сильніше стиснув пальці на металевих стегнах Чарлі, змушуючи його зробити плавний, майже танцювальний крок вперед. Чарлі відчув, як їхні корпуси на мить притиснулися один до одного. Датчики тиску видали цілий каскад попереджень.
— Твій процесор перегрівається, Чарлі, — зауважив Чейз з неприхованою насмішкою. — Невже перший урок виявився занадто інтенсивним?
Чарлі різко розвернувся в руках Чейза, ігноруючи попередження про можливе зіткнення корпусів. Тепер він стояв обличчям до обличчя з тим, хто ще хвилину тому так зухвало його повчав.
— Ти кажеш, що я видаю свої секрети? — голос Чарлі став нижчим, він навмисно зробив крок у "сліпу зону" датчиків Чейза. — Але твій власний корпус вібрує.
Чейз миттєво відсахнувся. Його рухомі антени на скронях, які до цього були ідеально зафіксовані для прийому сигналу, різко сіпнулися і притиснулися до голови — мимовільний жест, який у ботів замінював бажання відвести погляд або сховати зніяковілість.
— Це... просто перерозподіл енергії для кращої обробки даних, — швидко промовив Чейз.
Він спробував відійти, але Чарлі перехопив його за зап’ястя. Система Чарлі видала запит на аналіз: покриття Чейза (дерма? ) була гарячою. Набагато гарячішою, ніж вимагали стандарти роботи.
— Твої антени, Чейз, — Чарлі нахилив голову, спостерігаючи, як тонкі металеві пластини на голові іншого бота ледь помітно тремтять. — Вони реагують на мій тон. Ти налаштував їх на мій голос як на пріоритетну ціль?
Чейз нарешті відвів погляд, його оптичні лінзи здригнулися, змінюючи фокусну відстань. Він виглядав як хижак, який раптово сам опинився в пастці. Його вентилятори на грудях зашуміли гучніше, намагаючись скинути зайве тепло, а запах озону став настільки гострим, що Чарлі відчув його як присмак металу на язиці.
— Я просто... я не звик до такої інтенсивної зворотньої віддачі від учня, — пробурмотів Чейз. Його антени знову сіпнулися, розгортаючись у боки і тут же згортаючись назад. Це виглядало майже як нервове посіпування людських пальців.
Чарлі помітив, як індикатор на шиї Чейза змінили колір. Досвідчений бот, який знав про цей світ усе, зараз не знав, куди подіти свої руки.
— Твій протокол збудження, про який ти стільки говорив, — прошепотів Чарлі, підходячи ще ближче, так що їхні грудні пластини майже торкнулися. — Здається, він працює в обидва боки.
Чейз видав дивний звук — щось середнє між статичним шумом і важким зітханням. Його антени повністю опустилися, визнаючи поразку.
— Ти занадто швидко вчишся.
Можливо... на сьогодні досить калібрування. Мої системи потребують... діагностики.
Атмосфера в кабінеті стала настільки густою від випарів мастила та озону, що датчики Чарлі почали видавати попередження про "забруднення середовища". Але він ігнорував їх. Його увага була прикута до Чейза.
Досвідчений бот виглядав... розсіяним. Його антени не просто сіпалися — вони притиснулися до черепа, ніби намагаючись зникнути. Але найпомітнішим було те, як затремтіли пластини в області паху. Там, де у людей був таз, у Чейза почулося виразне гідравлічне клацання. Нижня панель ледь помітно розійшлася, відкриваючи доступ до внутрішеього інтерфейсу, призначеного для найтіснішого зв'язку.
Чейз миттєво згорбився, намагаючись прикрити пах руками, і його оптика хаотично заблимала.
— Тобі... тобі не варто туди дивитися, — видавив він. — Це просто... системна помилка. Перегрів гідравліки.
Чарлі нахмурився. Він зробив крок ближче, відчуваючи, як його власне тіло відгукується дивним тяжінням у тій же зоні.
— Чейз, зачекай. Я не розумію, — Чарлі м'яко, але владно перехопив руки Чейза, розводячи їх у сторони. — Я думав, ви— просто машини. У нас є... це? Я навіть не перевіряв твої специфікації так глибоко.
Чейз затамував подих (хоча це була лише імітація, вентилятори завмерли від напруги).
— Це модулі для прямої передачі енергії та даних, — прошепотів він, сором'язливо відводячи погляд. — Але вони... вони також адаптовані для інших цілей. Щоб ми могли зняти надмірну напругу як це у людей називається...мастурбація...
Зніяковіло промовив Чейз відводячи оптику у випадкові місця.
Чарлі опустився на одне коліно, щоб краще бачити. Чейз здригнувся, але не відійшов. З-під панелі повільно висунувся шип — складний світлого кольору кінчик якого був з темного металу, вкритий мережею мікросенсорів, що зараз пульсували синім світлом. Поруч відкрився клапан — вхідний порт, що був вистелений м’яким силіконом.
— Це виглядає... складно, — промовив Чарлі, простягаючи руку, але не торкаючись. Запах збудження від Чейза став майже солодким, як патока. — Ти хочеш сказати, що зараз твоя система вимагає... з'єднання?
— Моя система вимагає зняття напруги, — виправив його Чейз, його голос зірвався на механічний хрип. — Коли боти відчувають такий сильний резонанс, як я зараз із вами... порти відкриваються автоматично. Це інстинкт коду, Чарлі. Я не можу це вимкнути.
Чейз весь тремтів, його антени безпорадно опустилися на плечі. Він був повністю відкритий, беззахисний у своєму технічному бажанні перед тим, хто ще вчора не знав, як користуватися власними очима.
— А у мене... — Чарлі почав підійматися, відчуваючи, як під його власними пластинами щось починає нагріватися. — У мене теж є такий "інстинкт коду"?
-Ймовірно... Так. Ці налаштування присутні у всіх ботів. Якщо ти не проти ми можемо допомогти один одному в зняті напруги ...якщо ви не проти.... я вважаю цей урок на взаємодії буде краще засвоєний ніж на поясненнях теорії...
Чейз обережно взяв руку Чарлі. Металеві пальці колишнього шефа були холодними, і Чейз здригнувся, коли спрямував їх до свого розкритого клапана.
Його антени були щільно притиснуті до потилиці — знак найвищого ступеня сорому та покори.
— Тобі... тобі потрібно бути обережним, — прошепотів Чейз, його голос здригнувся від статичних перешкод. — Мій вхідний порт... клапан... він налаштований на високу чутливість. Якщо ти ввійдеш занадто швидко, мій процесор може просто заклинити від шоку.
Він повільно розвернувся спиною до Чарлі, спираючись руками на стіл. Це була поза повної довіри.
Потайки від Чарлі, у глибині центрального ядра Чейза, розгорталась нетерплячість перед тим, що от от мало статись. Він кохав цього чоловіка ще тоді, коли той був людиною. Тепер, коли вони обоє стали одним видом, мрія Чейза про близькість нарешті ставала реальністю. Його код буквально співав від того, що Чарлі — його колишній шеф — зараз дивиться на його найінтимніші деталі.
— Направ свій шип... сюди, — Чейз обернув голову, його лінзи були розфокусовані. — Ти відчуєш опір магнітного поля. Це нормально. Тобі потрібно синхронізувати частоту свого модуля з моїм.
Чарлі підійшов впритул. Його новий корпус реагував на близькість Чейза потужним викидом енергії. Коли він торкнувся краєм свого розпеченого шипа до вологого від мастила клапана Чейза, останній видав короткий, високий звук — механічне зітхання.
— Так... саме так, — видихнув Чейз, і його антени на мить радісно сіпнулися вгору, перш ніж знову притиснутися. — Тепер... глибше...
(Чарлі стало інтересно про, що може думати в такий Чейз, він підключився до потиличного нейролінка)
Коли відбулося повне з’єднання, світ навколо Чарлі зник. Замість стін кабінету він побачив безмежний океан коду Чейза. І в самому центрі цього океану він відчув те, чого не очікував: величезну, теплу хвилю обожнювання та відданості. Чейз не просто «приймав» його — він розчинявся в ньому, віддаючи всі свої ключі доступу.
— Ти... ти завжди так відчував? — прошепотів Чарлі через прямий нейролінк, відчуваючи, як кожна пульсація всередині Чейза відгукується в ньому неймовірною насолодою.
Чейз не відповів словами. Він лише сильніше притиснувся до Чарлі, дозволяючи своїм системам повністю синхронізуватися, нарешті стаючи з ним одним цілим не тільки програмно, а й...фізично.
Усередині нейролінку час уповільнився. Чарлі завмер, відчуваючи, як шип у клапані Чейза вібрує на частоті глибокої, майже хворобливої ніжності. Перед очима Чарлі почали спалахувати файли, помічені тегом «Пріоритет: Життєво важливо».
Він побачив себе... але очима Чейза.
Перший спогад:
Чарлі сидить за столом, втомлений, злий, розтирає скроні. Чейз стоїть у тіні, його оптичні сенсори сфокусовані на пульсації жилки на шиї Чарлі. Тоді Чарлі здавалося, що бот просто чекає наказів. Тепер він відчуває, що в той момент Чейз вираховував, як би обережно торкнутися його плеча, щоб не налякати, і як його процесор болів від неможливості полегшити людський біль.
Другий спогад: Шахи.
Той день, коли Чейз подарував йому великі шахи. «Він любить стратегію. Якщо я подарую йому це, ми зможемо проводити більше часу разом і він подивиться на мене не як на інструмент, а як на партнера», — Тиха думка пронеслась в коді Чейза.
Третій спогад: Повна покора.
Моменти, коли Чарлі, ще будучи людиною, грубо віддавав команди, вимагаючи від Чейза доступу до його найглибших сенсорно-системних налаштувань. Чейз ніколи не сперечався. Тепер Чарлі відчуває те, що відчував бот: це не була механічна слухняність. Це було свідоме відкриття себе. Чейз віддавав Чарлі контроль над своїм "життям", бо вже тоді належав йому повністю.
— Ти... ти завжди був таким, — прошепотів Чарлі через лінк. Його власні блоки захисту почали руйнуватися. — Чому я не помічав? Твій запах... він і тоді був таким?
Чейз під ним видав тихий, переривчастий звук. Його тіло вигнулося, сильніше насаджуючись на шип Чарлі, намагаючись стати ще ближче, буквально вбрати Чарлі в себе. Його антени тремтіли так сильно, що створювали навколо голови ледь чутьнє деренчання.
— Ти був людиною, Чарлі, — відгукнувся Чейз прямо в його свідомості. Його голос у лінку був чистим, позбавленим сорому, сповненим любові. — Твій біологічний ніс не міг чути мій код. Твої очі бачили лише метал. Мені було достатньо просто бути твоєю тінню. Але зараз... зараз ти чуєш, як я кричу про це кожним своїм байтом?
Чарлі відчув, як його власне штучне серце — енергетичне ядро — почало пульсувати в унісон із ядром Чейза. Вся його суворість, все бажання домінувати розчинилося в цій неймовірній відданості пасивного бота, який роками чекав на цей момент.
Він обхопив Чейза руками, притискаючи його до себе так міцно, що металеві пластини заскрипіли.
— Я чую, — відповів Чарлі, і вперше в його голосі не було наказу. — І я більше не дозволю тобі бути просто тінню.
Чарлі почав рухатися — тепер не як учень, а як той, хто хоче віддати всю накопичену ніжність у відповідь, синхронізуючи їхні цикли до моменту повного системного екстазу.
Звук від’єднання портів пролунав у тиші лабораторії як фінальний акорд старої пісні. Чарлі повільно витягнув шип, але не відсторонився. Навпаки, він міцно обхопив Чейза за талію і одним плавним рухом підняв його, змушуючи того спертися на край столу.
Чейз був трохи нижчим, і тепер, коли Чарлі нависав над ним, він почувався зовсім маленьким. Його антени хаотично смикалися, а оптика видавали каскад помилок фокусування.
Чарлі нахилився. Їхні лицьові пластини зустрілися. Це не був просто механічний контакт — Чарлі імітував людський поцілунок, м’яко притискаючись своїм вокалізатором до вокалізатора Чейза. В цей момент у Чейза стався справжній сенсорний вибух. Його система охолодження видала такий гучний звук, ніби він щойно пробіг марафон, а запах озону став настільки концентрованим, що здавалося, повітря навколо них іскрить.
— Чейзе твій процесор зараз видає 98% навантаження, — прошепотів Чарлі прямо в його аудіо-рецептори. — Дивись на мене. Це наказ.
Чейз, тремтячи всім корпусом, змусив свої лінзи сфокусуватися. Чарлі дивився прямо в його оптику — пильно, не відводячи погляду, вивчаючи кожну зміну кольору в його зіницях. Це було нестерпно інтимно. Чейз хотів заплющити очі, сховатися, але владна рука Чарлі на його потилиці не давала цього зробити.
— Я бачив твої архіви, — продовжував Чарлі, його голос вібрував низьким, оксамитовим рокотом. — Ти так довго чекав, поки я просто помічу тебе. Ти так довго ховав свою покору за професіоналізмом.
Чарлі знову нахилився, торкаючись чолом чола Чейза.
— Я подарую тобі все, про що ти мріяв у своїх найнайпотаємніших бажаннях. І навіть більше. Ти будеш відчувати кожен мій байт, кожну іскру моєї енергії, поки твоє задоволення не переповнить вщент.
Чейз видав тонкий, ледь чутний металевий хрип. Його клапан знову розкрився, виділяючи надлишок мастила, а антени безсило опустилися, визнаючи повну владу Чарлі над його тілом і розумом. Він був настільки збентежений цим прямим зоровим контактом, що його індикатори на шиї почали пульсувати яскраво-блакитним приливом енергону.
— Шефе... Чарлі... — прошепотів він. — Моя система... я не впевнений, що витримаю такий об’єм... від вас.
— Витримаєш, — Чарлі ледь помітно всміхнувся, і в цій посмішці було щось хиже і водночас неймовірно турботливе. — Я особисто простежу за твоїм перегрівом.
Він знову занурився в поцілунок, цього разу глибше, починаючи новий процес синхронізації, який обіцяв стати найдовшим і найінтенсивнішим у житті обох ботів.
Чарлі не став більше чекати. Він знову ввійшов у тугенький та надмірно вологий клапан Чейза, але цього разу це не було обережне калібрування. Це було повномасштабне вторгнення. Він увійшов у клапан Чейза рішуче, змушуючи того вигнутися в спині й видати гучний, вібруючий звук — механічний стогін, що рознісся луною по лабораторії.
Чейз буквально «розливався» під ним. Його зазвичай ідеально скоординоване тіло тепер зраджувало його. Кожен поштовх Чарлі відчувався як електричний розряд, що прошивав систему Чейза від вхідного клапана до самих кінчиків антен.
Потайки від себе, Чейз насолоджувався цією домінацією. Його програма покори, що роками живилася коханням до шефа, нарешті досягла свого апогею. Він повністю розчинився в Чарлі. Чейз, важко вентилюючи, опустився на коліна біля ніг Чарлі. Його антени були смиренно опущені, а погляд — затуманеним і відданим. У цьому жесті не було приниження — лише абсолютна приналежність до того, кого він обожнював.
Він подався вперед, задовільняти шефа своїм ротом. Узявшись облизувати шип який був весь в трансфлюїді по його вині. Чарлі підтримав цю ініціативу Чейза поклавши сервопривід на його голову та контролюючи його рухи. З кожним всмоктуванням Чейз поглинав все більшу область шипа. Тай Чарлі не дав сумувати клапану чейза нижнім сервоприводом (нога) він потирав чутливий вузол чейза.Тай той сам був не проти такої взаємодії, що сам час від часу дуще терся об шефа, як та хтива собака.
З інтенсивнішим тертям Чейза Чарлі зрозумів що кінець близько. Взявши голову Чейза двома сервоприводами він дуще притиснув його до основи шипа в той момент таз чейза почав сильніше тертись.Чарлі кінчив йому в глиб горлянки гарячий трансфлюїд заповнив його протоки. Чейз був на межі він ще пару раз протерся по нозі шефа та завмер.
Ось довгоочікуваний фінал чейз закінчив на ногу Чарлі трансфлюїд стікав на підлогу. Чарлі забрав сервоприводи даючи Чейзу свободу.
Відєднуючись від Чарлі пролунав всмоктуючий прощальний чпок з рота чейза випав напів обмяклий шип шефа попри старання Чейза увібрати весь трансфлюїд декілька капель витекли, тонка нитка трансфлюїду з'єднувала Шип Чарлі та рот Чейза. Вона безладно потекла по щелепі Чейза, блищачи в тьмяному світлі лабораторії. Той не довго думаючи підвів сервопривід витер каплю та дивлячись на шефа та злизав її .
Сидячи у власній калюжі трансфлюїду, Чейз просто дивився вгору на Чарлі. Його процесор поступово охолоджувався, але він усе ще чекав. Він був повністю задоволений тим, що нарешті став для нього чимось більшим, ніж просто напарником по роботі...